Второе послание апостола Петра

Глава 1

1 Симон Петр, Иисуса Христа раб и Его апостол, — всем, кто по справедливости Бога нашего и Спасителя нашего Иисуса Христа обрел ту же, что и мы, драгоценную веру:

2 желаю, чтобы вы всё более и более исполнялись благодатью и миром в познании Бога и Иисуса, Господа нашего.

3 Всё, что нужно для жизни и благочестия, даровано нам Божественной силой Иисуса в познании нашем Того, Кто призвал нас к Себе Своей собственной славой и превосходством,

4 пленив нас ими, дал Он нам великие, бесценные обещания, чтобы благодаря им стали вы сопричастны Божественной природе и избежали растления, которое царит в мире из-за похоти человеческой.

5 Приложите же все усилия, чтобы вера ваша несла в себе добродетель, а добродетель сопровождалась знанием,

6 знание — самообладанием, самообладание — стойкостью, стойкость — благочестием,

7 а оно, в свою очередь, — братолюбием, братолюбие же — любовью.

8 Если есть у вас это и приумножается, не будет напрасным и бесплодным ваше познание Господа нашего Иисуса Христа.

9 У кого же этого нет, тот слеп или близорук: забыл он, что был очищен когда-то от своих грехов.

10 Так что старайтесь, братья, подтвердить делом, что Богом вы призваны и избраны; усердствуя в этом, никогда не преткнетесь,

11 и верно откроются для вас врата в вечное Царство Господа нашего и Спасителя Иисуса Христа.

12 И я не устану напоминать вам об этом, хотя вы и сами всё это знаете и утвердились в той истине, которой ныне обладаете.

13 Считаю долгом своим, пока не оставил я бренного моего тела, своими напоминаниями не дать вам уснуть.

14 Я знаю, что скоро уже расстанусь с земным пристанищем своим (мне Господь наш Иисус Христос открыл это).

15 Пока же буду делать всё, что могу, чтобы и после моей смерти вы во всякое время вспоминали об этом.

16 Мы поведали вам о могуществе Господа нашего Иисуса Христа и о пришествии Его. Не хитроумным вымыслам следовали мы при этом, а говорили как свидетели Его величия.

17 Честь и славу принял Он от Бога Отца, когда прозвучали над Ним слова Высочайшей Славы: «Вот — Сын Мой, Возлюбленный Мой, в Нем радость Моя».

18 Этот голос, донесшийся с неба, мы сами слышали, когда были с Ним на святой горе.

19 Тогда окончательно утвердились мы в своей вере в пророческое слово. И вы правильно делаете, что держитесь его, как светильника, что сияет во тьме до рассвета, до тех пор, пока не начнется День и не взойдет утренняя звезда в сердцах ваших.

20 Только прежде всего помните, что ни одно из пророчеств Писания невозможно толковать самому,

21 ибо никогда эти пророчества не произносились по воле человека. Если же изрекали их люди, то всегда от имени Бога, движимые Духом Святым.

2-е Петра

Розділ 1

1 Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

2 благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого!

3 Усе, що потрібне для життя та побожности, подала́ нам Його Божа сила пізна́нням Того, Хто покликав нас славою та чесно́тою.

4 Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління.

5 Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння,

6 а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя,

7 а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов.

8 Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа.

9 А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів.

10 Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь.

11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

12 Тому то ніко́ли я не зане́дбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впе́внені в тепе́рішній правді.

13 Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням,

14 знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені.

15 А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті.

16 Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі.

17 Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“

18 І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

19 І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях,

20 бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить.

21 Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим.

Второе послание апостола Петра

Глава 1

2-е Петра

Розділ 1

1 Симон Петр, Иисуса Христа раб и Его апостол, — всем, кто по справедливости Бога нашего и Спасителя нашего Иисуса Христа обрел ту же, что и мы, драгоценную веру:

1 Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

2 желаю, чтобы вы всё более и более исполнялись благодатью и миром в познании Бога и Иисуса, Господа нашего.

2 благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого!

3 Всё, что нужно для жизни и благочестия, даровано нам Божественной силой Иисуса в познании нашем Того, Кто призвал нас к Себе Своей собственной славой и превосходством,

3 Усе, що потрібне для життя та побожности, подала́ нам Його Божа сила пізна́нням Того, Хто покликав нас славою та чесно́тою.

4 пленив нас ими, дал Он нам великие, бесценные обещания, чтобы благодаря им стали вы сопричастны Божественной природе и избежали растления, которое царит в мире из-за похоти человеческой.

4 Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління.

5 Приложите же все усилия, чтобы вера ваша несла в себе добродетель, а добродетель сопровождалась знанием,

5 Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння,

6 знание — самообладанием, самообладание — стойкостью, стойкость — благочестием,

6 а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя,

7 а оно, в свою очередь, — братолюбием, братолюбие же — любовью.

7 а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов.

8 Если есть у вас это и приумножается, не будет напрасным и бесплодным ваше познание Господа нашего Иисуса Христа.

8 Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа.

9 У кого же этого нет, тот слеп или близорук: забыл он, что был очищен когда-то от своих грехов.

9 А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів.

10 Так что старайтесь, братья, подтвердить делом, что Богом вы призваны и избраны; усердствуя в этом, никогда не преткнетесь,

10 Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь.

11 и верно откроются для вас врата в вечное Царство Господа нашего и Спасителя Иисуса Христа.

11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

12 И я не устану напоминать вам об этом, хотя вы и сами всё это знаете и утвердились в той истине, которой ныне обладаете.

12 Тому то ніко́ли я не зане́дбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впе́внені в тепе́рішній правді.

13 Считаю долгом своим, пока не оставил я бренного моего тела, своими напоминаниями не дать вам уснуть.

13 Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням,

14 Я знаю, что скоро уже расстанусь с земным пристанищем своим (мне Господь наш Иисус Христос открыл это).

14 знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені.

15 Пока же буду делать всё, что могу, чтобы и после моей смерти вы во всякое время вспоминали об этом.

15 А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті.

16 Мы поведали вам о могуществе Господа нашего Иисуса Христа и о пришествии Его. Не хитроумным вымыслам следовали мы при этом, а говорили как свидетели Его величия.

16 Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі.

17 Честь и славу принял Он от Бога Отца, когда прозвучали над Ним слова Высочайшей Славы: «Вот — Сын Мой, Возлюбленный Мой, в Нем радость Моя».

17 Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“

18 Этот голос, донесшийся с неба, мы сами слышали, когда были с Ним на святой горе.

18 І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

19 Тогда окончательно утвердились мы в своей вере в пророческое слово. И вы правильно делаете, что держитесь его, как светильника, что сияет во тьме до рассвета, до тех пор, пока не начнется День и не взойдет утренняя звезда в сердцах ваших.

19 І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях,

20 Только прежде всего помните, что ни одно из пророчеств Писания невозможно толковать самому,

20 бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить.

21 ибо никогда эти пророчества не произносились по воле человека. Если же изрекали их люди, то всегда от имени Бога, движимые Духом Святым.

21 Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим.